![[Sam:у:рай]](http://avatar023.mylivepage.com/chunk23/423585/23.gif)
Ця історія сягає своїм початком у далеку далечинь, в літо цього року. Саме тоді Харківська футбольна команда, за підсумками сезону забронювала за собою місце у кубку УЄФА. Ця новина потрясла ціле місто, та ще більше коли після виїздного Ліверпульського матчу з Евертоном наші мали в активі нічию 1:1. До того майже ніхто не вірив у конкурентоздатність Металіста... І ось настав той момент коли до матчу залишилося менше тиждня і в касах почали зявлятися ті жадані білети, які відрізнялися від попередніх своєю ціною вищою у 5 разів і позначкою УЄФА. Та вболівальників це не засмутило, напевно , за перші два дні у касах стало пусто, якщо не раніше... Тож переходжу до самого заключного дня феєрії... Виходячи з метро біля стадіону вже за дві години було немалолюдно, серед натовпу яскраво виднілись балакучі спекулянти, які зливали квитки мало не у два рази дорожче, та на них мало хто реагував. Хто жадав відвідати мач квитки вже мав... Заходячи на стадіон першою ціллю було - знайти "своє місце". Блукаючи від сектора до сектора пошук ставав все цікавішим і цікавішим. Справа в тому, що щедрі власники стадіону вирішили не засмучувати болівальників "неквитковістю", тому надрукували квитків на чверть більше, а щоб відвідувачі не впадали в відчай після незнайденого місця вони познімали нумерацю сидінь у заключних місцях... Тому було вирішено створити "нову" в нашому суспільстві професію "секюріті", який знав розташованість седінь мало не менше за рядового вболівальника. Тому на питання "Где мое место", він спокійно відмазуючись відповідав: "Содітесь на свободное".З цими місцями ще довго виникали суперечки... І ось , нарешті, розпочався мегаочикуваний матч. Трибуни заревіли невдоволеним гулом, вітаючи Евертонську команду і оплисками та криками "МЕталіст" нашу команду. І ось після кількох нерезультативних атак нарешті Металіст забиває і всі трибуни одною хвилею здійнялись з радістю, що навіть таке може бути. Такої гри як напочатку від Металіста не очікували... і вже 1:0 !!! І в першому таймі підсолювало те,що пристаркуваті "дідусі" не давали активно вболівати, підіймаючись і махаючи прапором. Вони стрємно нагадували "Или сиди спокойно или вимітайся", навіть провокуючи колотнечу...Та запал віт події був дуже високий, тому набридало спокійно сидіти на місці, краще постояти серед інших "кинутих" без місця вболівальників, на проході. Там стало набагато цікавіше, разом з всіма вигукуючи "Металлист", розмахувати жовто-блакитним прапором та ще і при рахунку 1:0, це прсто свято.Та воно не тривало занадто довго, неочікувано ззаду підбіг "мент" штовхаючи мене в плече, на вухо нашептував "еще раз махнеш флажком, будеш за стадионом". Но тут вже зовсім закепіло, тому я почав шорхати по кишенях в пошуку квитка, на якому "правила поводження на стадіоні", не знайшовши там свого порушення почав вимагати субвенції і відновлення прав, та на мента це не вплинуло,він показово мімікуючи "тихо" не звертав уваги. І тут на тобі опісля перерви "наші" футболісти неоклигуючись після відпочинку закаменіло пропускають гол в свої ворота, ну все "кінець", промайнуло в голові... Та ні і через кілька хволин Метал забває другий гол, і тут то воно, той самий мент як зясувалося "з під полки", подполковник вже сам видираючи з моїх рук почав розмахувати прапором, чи не диво...Нарешті конфліккт з міліцією був врегульований. І при рахунку 2:1 так відверто хотілося закінченню матчу, щоб це свято продовжилось. Але не тут воно було несамовито пустий гол було пропущено, але всеж таки надія, як і час, залишалась, і зникла вона тоді коли під завісу дійства влетів третій гол. І трибуни почали розходитись ще до фінального свистка, але справждні фанати ще на довго залишились вітаючи своїх улюбленців з яскравою, трішки малорезультативною грою... Ну що ж поробиш казка завершилась, але вона обіцяла обовязково поврнутись. Тож незавжди невдалий результат несе лише погане...шануймося, бо ми того варті...
